Ребус-метод

Ребус-метод чи як навчити дитину грати і читати 

Одне з найважливіших завдань початкової школи - навчити дитину читати. Саме від читання залежить майбутнє успішне навчання та оволодіння навчальними предметами.
Ціль методу   - не вчити читати дітей окремими буквами, а відразу складами через усне чи візуальне (використання візуальних карток) проговорення початку слова і    з’єднання у нові слова. 
Вафля — ВА 
Кошик — КО 
Ложка — ЛО 
Листя — ЛИ 
Лійка — …
Ремінь — РЕ 
Келих — … 
Око — О 
Їжа — …
Таня — ТА 
Соня — СО 
Тоня — ТО. 
Ігор — І 
Уля — У
Кошик, ложка — КО-ЛО 
Кактус-шапка — КА-ША 
Маска-шапка — МА-... 
Вафля-заєць — ВА-... 
Кошик-заєць — …
Кошик-робот-напій — ... 
Кактус-листя-напій — ... 
Дим-тигр-напій — …
Бантик-рак-бантик-нитки — … 
Ангел-напій-напій-сито — … 
Бантик-танк-ремінь-яблуко — …
Іноді дорослі, навчаючи дитину за Ребус-методом, припускаються низки помилок, які ускладнюють дитині найперший етап гри.
Упорається

«Ребус-метод» — це усна гра

Аби зрозуміти звуковий принцип нашої гри, слід всі наведені завдання виконувати вголос, гучно й ритмічно (як у відео-ролику на початку сторінки). Дитина ще не вміє читати і літер не знає, а отже здатна орієнтуватися лише на вголос вимовлені звуки й слова.

У нас всього два правила:

1. Від слова ми беремо лише його початок — перший звуковий склад.

Зайвими будуть докладні пояснення. Усе що слід зробити, це розбірливо й ритмічно, ніби віршики, продемонструвати малюкові кілька прикладів:

Маска — МА 

Тут можна ненадовго призупинитися, запрошуючи дитину пограти. Але зволікати не слід, і ми продовжуємо:

… ЛІ 

Можна погратися словами, а можна й іменами:

Ваня — ВА 

П’ять хвилин веселих тренувань минуло і учень готовий до другого правила:

2. З декількох слів гучно й ритмічно вимовлених вголос одне за одним, ми виділяємо лише їхні початки — перші склади — і дослухаємось, яке нове слово у нас вийшло.

Так само без пояснень ми читаємо віршик:

Маска-маска — МА-МА 

Подумаєш два слова! Втримаймо відразу три!

Кошик-робот-вафля — КО-РО-ВА 

Виявляється можемо і три! З чотирма буде складніше, їх в пам’яті важко втримати й шестирічкам:

Півень-рак-місяць-дах — … 

Важко. Діти забувають слова, плутаються, намагаються вгадати. Дається взнаки брак концентрації уваги, невміння зосередитись. Можна було б зупинитися на розвитку цих якостей і продовжити тренування. Та облишмо це і допоможемо їм картинками. Вони слугуватимуть зоровою опорою:

Із появою зорових образів починається процес справжнього читання. Ми ще не читаємо по літерах, але вже читаємо! Скільки це у нас забрало? У десять вклалися.

Як і минулого разу, почнемо з нових карток. Розширюємо словниковий запас, готуючись до нових слів. Ви допомагаєте знайомитися з картинками. Потім починаємо читати.

Важливо, щоб учень промовляв самостійно: «Вафля, заєць — ваза», «бублик, лава, вафля — булава».

Дуже добре. А тепер поміняйтеся ролями: дитина так само вголос загадує — ви відгадуєте. Дуже поширеною помилкою є спроба дорослого пояснити дитині, що в нашій грі з цілого слова треба виділити дві перші літери. По-перше, далеко не завжди цих літер дві. Приміром, у слові «яблуко» потрібно називати тільки «я», а у слові «брязкальце» за нашими правилами слід виділяти «бря». Тут фокус у тому, що орієнтуватися слід не на склади і літери, про які дитина ще поняття не має, а на ударні голосні. Договорюємо слово вголос до наголошеної голосної і спиняємося на ній. Але й тут не варто ускладнювати все поясненнями про наголос, дитина може просто не зрозуміти таких премудростей.

Врахуйте, що діти майже усі наші пояснення розуміють не зовсім так, як ми очікуємо. У дитини геть не таке уявлення про звуки, як у дорослих, і вона часто-густо не може зрозуміти, що таке «голосний» або «приголосний» — не може доти, доки не навчиться читанню по літерах.

Якщо у дитини дійсно виникло нерозуміння нашого першого правила — просто пограйте у «зворотну» гру, описану наприкінці попереднього уроку.

Іншою поширеною помилкою дорослих є страх запропонувати дитині слова із трьох і більше кількості складів. Занадто довго деякі матусі (жодного сексизму) дресирують малюка на двоскладових словах, і дитина починає нудитись. Уже на першому занятті просто необхідно погратися з довгими словами, хоча б трошки. Так, безумовно, називати короткі слова дитині значно простіше, аніж довгі — потрібна менша концентрація уваги. Але при цьому в коротких словах важче зрозуміти сенс. Для розуміння короткого слова завелику роль відіграє наголос, а переставляти його дитина ще не вміє. Сенс довгого слова упізнається малюком набагато легше. А без сенсу читання стає геть нецікавим нудним заняттям.

Упорається!

Ребус-метод